Одного дня до неї приповзла в курінь велика черепаха і сказала:
- Якщо ти зробиш те, що я скажу тобі, я виведу тебе з лісу.
- Я не хочу нічиєї допомоги, - відповіла Брайт. - Моя жорстокість убила
моїх друзів.
- А ти упевнена, що вони мертві? - запитала черепаха.
- А чи можу я сподіватися, що вони живі? - вигукнула принцеса.
- Я не можу говорити про це, - прошепотіла, озираючись на всі боки
черепаха. - Якщо ти будеш хороброю і сядеш на мене верхи... Якщо ти
будеш терплячою протягом шести місяців... Якщо протягом цього време-
ні ти не скажеш жодного слова... ти знайдеш їх.
- Я зроблю все, лише щоб ще хоч разок почути моїх дорогих
друзів, - заплакала Брайт.
- Ти упевнена? Ти маєш бути дуже терпляча. Ти не повинна виголосити
жодного слова, - сказала черепаха.
- Будь ласка, дорога черепаха. Ну, давай же, почнемо прямо зараз. Я
обіцяю тобі, що зроблю все, що ти веліла.
Сто вісімдесят днів пробула Брайт на черепашачій спині. Вона старалася
бути терплячою, поки стара черепаха пробиралася через чагарники лісу крок
за кроком. Вона не поставила жодного питання і не виголосила жодного сло-
ва.
Раптом вдалині вона побачила замок, схожий на замок оленя. Їй хотілося
підбігти до нього і поглянути ближче, але вона була терпляча і продолжа-
ла сидіти на місці.
Нарешті черепаха зупинилася біля воріт замку і сказала:
- Тепер ти можеш злізти з мене. Зайди в замок і запитай фею Добра.
Твоє терпіння буде винагороджено.
На стук принцеси двері відчинив чарівний хлопець.
- Скажіть, будь ласка, чи можу я побачити фею Добра? - запитала Брайт.
- Слідуйте за мною, - відповів хлопець.
Вони увійшли до залу, де на золотому троні сиділа прекрасна жінка. Вона
посміхнулася і запитала:
- Чого ти бажаєш, дитя моє?
- Будь ласка, розкажіть мені про моїх друзів оленеві і котові, - попросила
Брайт.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Жінка сумно похитала головою. Вона дістала ключ і сказала:
- Відкрий їм кухонну шафу біля вікна і поглянь сама.
Вся тремтячи, Брайт розкрила дверці шафи. Там усередині на полиці лежали
скривавлені шкури оленя і кота. Відсахнувшись, Брайт закричала і впала
без відчуттів. Молодий хлопець підбіг до чарівниці.
- Твоє покарання дуже жорстоко, мама, - прошепотів він.
- Так, це так, але ніщо не могло врятувати її від закляття чарівника фи-
алкового ліси.
Вона доторкнулася до принцеси чарівною паличкою, і та опритомніла.
- Про, я ніколи більше не побачу своїх улюблених друзів! - заплакала вона.
- Ти помиляєшся, дорога, - заперечила чарівниця. - Ти бачиш їх сей-
година перед собою. Я і є той самий олень, а це мій син - принц Кіт. Ми
раді бачити тебе.