- Абсолютно немає чого робити це сьогодні. Ми встигнемо убити їх і завтра.
- Замовкни! - заволав людоїд.
Його дружина швидко заговорила:
- Але вони зіпсуються, поки ти зберешся їх з'їсти. У нас в льосі
дуже багато м'яса.
- Ти права, - сказав людоїд, відпускаючи хлопчика. - Гарненько нагодуй
їх і поклади в ліжко. Ми потримаємо їх декілька днів, щоб вони потолс-
телі і стали смачнішими.
Добра жінка була рада, що пригода закінчилася так благополуч-
але. Вона ситно нагодувала їх і уклала в кімнаті, де спали її власні
дочки - молоді людоїди. Вони всі спали на одному великому ліжку, і в
кожною на голові була золота корона. Вони всі були дуже страшні: з
крихітними очками, гачкуватими носами і величезним ротом, з якого
виставлялися гігантські гострі зуби. У кімнаті стояла ще одна велика
ліжко. Дружина людоїда уклала на неї хлопчиків.
Мальчик-с-пальчик відмітив золоті корони на головах людоїдів. Він по-
думав: "А раптом людоїд змінить своє рішення і захоче зарізати нас
вночі?"
Він зібрав шапки братів і наділ їх на голови людоїдських дочок, а їх
золоті корони на своїх братів. І став чекати.
Він виявився правий. Людоїд, прокинувшись, пошкодував про свій намір і
вирішив діяти немедленно. Узявши в руку длинный-предлинный ніж, він
поспішив в сусідню кімнату. Він підійшов до ліжка, де спали хлопчики, і
став обмацувати їх голови. Намацавши золоті корони, людоїд страшно испу-
гался і заголосив:
- Я трохи не зарізав моїх маленьких дівчаток, хороших людоедо-
чек.
Він підійшов до іншого ліжка і намацавши шапочки сказав:
- А, ось і вони.
Задоволений, він швидко зарізав семеро своїх дочок і радісний отпра-
вився спати далі.
Коли Мальчик-с-пальчик почув, що людоїд знову захріп, він разбу-
дил своїх братів. Вони швидко одягнулися і втекли з цього будинку.
На наступний ранок людоїд прокинувся раніше, щоб встигнути приготувати
гостям смачні м'ясні страви. Він відправився в дитячу кімнату, де, до
своєму вужасу, побачив семеро мертвих людоедочек.
- Вони поплатяться за цей фокус, - в сказі заволав він і затупав но-
гами.
Він дістав із скрині семимильні чоботи і поспішив услід за братами.
Він пересік полгосударства за декілька кроків і незабаром виявився на доро-
ге, по якій бігли хлопчики. Вони вже були близько до батьківського будинку
коли почули позаду себе сопіння людоїда. Він перестрибував з гори на
гору, переступав величезні річки, немов маленькі калюжки.
Мальчик-с-пальчик відмітив в скелі печеру і швидко сховався в неї
разом з братами. Через декілька секунд з'явився людоїд. Він дуже ус-
тал, оскільки семимильні чоботи натерли йому ноги, і тому вирішив при-
лягти відпочити. Він повалився на землю, де знаходилися брати, і захра-
співав.
Мальчик-с-пальчик сказав:
- Не турбуйтеся і біжіть швидше додому, поки він спить. Побачимося поз-
же.
Хлопчики втекли і сховалися в будинку батьків. Тим часом
Мальчик-с-пальчик стягнув з людоїда, що хропе, семимильні чоботи і наділ
їх на себе. Звичайно ж, вони були дуже великі. Але секрет полягав в тому
що вони могли і збільшуватися і зменшуватися залежно від розміру но-
гі, людину, що наділа їх. У секунду чоботи зменшилися і стали якраз
Мальчику-с-пальчику.101102103104105106107108109110111112113114115116117118119120121122123124125