Настає день.
Сидить Марьюшка за роботою, бере в руки срібне донцеві, золоте ве-
ретенце. А цариця побачила:
- Продай та продай!
- Продати не продам, а можу і так віддати, якщо дозволиш з Фіністом -
ясним соколом хоч годинка побути.
- Гаразд, - говорить та.
А сама думає: "Все одно не розбудить".
Настала ніч. Входить Марьюшка в спальню до Фіністу - ясну соколові, а
той спить сном непробудним.
- Фініст ти мій, ясний сокіл, встань, прокинься!
Спить Фініст, не пробуджується.
Будила, будила - ніяк не може добудитися, а світанок близько.
Заплакала Марьюшка:
- Люб'язний ти мій Фініст - ясний сокіл, встань, прокинься, на Марьюш-
ку свою подивися, до серця своєму її притисни!
Впала Марьюшкина сльоза на голе плече Фініста - ясна сокола і обожг-
ла. Опритомнів Фініст - ясний сокіл, оглядівся і бачить Марьюшку. Обійняв її
поцілував:
- Невже це ти, Марьюшка! Троє черевиків зносила, троє палиць же-
лезных поламала, троє ковпаків залізних потріпала і мене знайшла? Поїдемо
же тепер на батьківщину.
Стали вони додому збиратися, а цариця побачила і наказала в труби тру-
бити, про зраду свого мужа оповістити.
Зібралися князі та купці, стали раду тримати, як Фініста - ясна
сокола покарати.
326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350


Тоді Фініст - ясний сокіл говорить:
- Яка, по-вашому, справжня дружина: чи та, що міцно любить, або
та, що продає та обманює?
Погодилися все, що дружина Фініста - ясна сокола - Марьюшка.
І стали вони жить-поживать та добра наживати. Поїхали в своє госу-
дарство, бенкет зібрали, в труби затрубили, в гармати запалили, і
був бенкет та-
який, що і тепер пам'ятають.

Жіла-била вдова, в якої були дві дочки. Старша була дуже схожа
на свою матір, яка була злісною і скупою. Молодша дочка, навпаки, бы-
ла доброю і покірливою, як її покійний батько. До того ж вона була писана
красуня.
Всякій людині подобається його подібність, тому мати шалено любила
старшу дочку і настільки ж сильно ненавиділа молодшу, заставляючи її ра-
ботати по будинку з ранку до вечора.
Двічі в день бідна дівчина ходила до джерела за водою. Щодня
вона ходила цією далекою дорогою, несучи в руках важкий, доверху наполнен-
ный водою глек.
Одного дня в джерела вона зустріла бідну стару жінку, яка поп-
росила дати їй напитися.
- Із задоволенням, бабуся, - відповіла бідолаха і мило посміхнулася
старенькій. Вона наповнила глек чистою джерельною водою і подала жебрачці.
Жінка напилася і поблагодарила дівчину. Вона сказала:
- Оскільки ти така добра і послужлива, я нагороджу тебе. Всякий раз
як ти мовитимеш слово, з твоїх губ злетить або квітка, або дорогоцінний
камінь.
І вона зникла. Це була чарівниця, яка захотіла випробувати добре
серце молодої дівчини.
З повним глеком води дівчина повернулася додому. Мати негайно ж на-
кинулася на неї, сварившись за те, що вона так довго була в джерела.
- Пробачте мене, матінка! - сказала молодша дочка, і тут же з її губ
злетіли дві троянди, дві перлини і два діаманти.
- Що це? - здивовано вигукнула стара мати. - Звідки це взя-
лось?
Бідолаха правдиво все розповіла. Поки вона говорила, довкола неї обра-
зовалась купа кольорів і коштовних каменів.
- Ета дурна чарівниця допустила помилку, - сказала її мати. - Вол-
шебные дари дуже хороші для такої дурищи, як ти. Вони по праву повинні
належати твоїй розумній старшій сестрі. Наступний раз вона піде до род-
нику.
301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325


На наступний ранок мати вирішила послати за водою старшу дочку.
- Я нікуди не збираюся йти, - заявила ледарка.
- Ти зараз же відправишся туди! - закричала злісна стара.
Нарешті, налаявшись вдосталь, старша дочка відправилася з глеком за
водою. В колодязя вона побачила багато одягнену пані, яка попросила дати
їй напитися.
- Я вам не служниця, - грубо відповіла гордячка. - Це мій глек, а
не ваш. Якщо бажаєте пити, принесіть свій глек.
- Дуже добре, - сказала пані, яка і була тією самою чарівницею
лише у новому вигляді. - Я нагороджу тебе дарма, який відповідає твоїм
манерам. Кожного разу, коли ти скажеш слово, у тебе з рота негайно ж
випаде змія або виплигне жаба.